ARTEM HORDIEIEV
Дві школи, один напрямок
Мене сформувала українська креативна школа: структура, сюжети, великі артистичні склади, дисципліна масштабних проєктів та продакшенів. Класичний урок по методу Ваганової я брав щоденним класом паралельно з роботою. Решти навчився в моїх нью-йоркських колег: чотири роки щоденного класу в техніці Complexions та Баланчіна з педагогами компанії Дуайта Родена й Дезмонда Річардсона, і роль у «Великому Гетсбі» в хореографії Родена. Моя мова руху стоїть на перетині цих двох шкіл, і саме таку лінію я приношу на французьку сцену: європейська глибина з американським мотором.
Із травня 2026 живу у Франції й роблю тільки одне — балет.
2007 → 2026
Роден · Річардсон · Complexions
- Класична школа — Ваганова, 2007–2012, щоденний клас з Ігорем Таранущенком, учнем Бориса Брегвадзе; далі клас провідних солістів Національної опери з Сергієм Бондуром.
- Режисуру балету — Карпенка-Карого, 2011–2015. Оригінальні лібрето й режисерські концепції, платформу дослідження хореографії в театральній, кіно- та телевізійній версіях і форматах.
- Масштаб — державні церемонії й арени: до 10 000 глядачів, 282 атлети з 30 країн, делегати з понад 70 держав.
- Техніку Complexions, техніку Alvin Ailey і метод Баланчина — 2014–2018, щоденно, з командою Complexions Contemporary Ballet, компанії Дуайта Родена й Дезмонда Річардсона.
- «Великий Гетсбі» у хореографії Родена: артист трупи, відібраний на аудишені, який вели Роден і Денис Матвієнко. Світова прем'єра — Палац «Україна», Київ, 2014; Париж, Folies Bergère — жовтень 2017.
- Мислення компанії — вистава будується незалежно, щоб бути показаною у всьому світі. Проєкт гастролює й досі; свою роботу в ньому я завершив 2018 року.
Склад, у якому зустрілися три школи: зірки Complexions із Нью-Йорка, прем'єри класичної школи на чолі з Денисом Матвієнком і незалежні, ретельно відібрані артисти з України. Оригінальна музика Костянтина Меладзе. Вистава стала найуспішнішим балетом в історії України й гастролює донині.
2013–2022: те, що було побудоване
З 2013 року ми з продюсеркою Тетяною Гордєєвою будуємо власну компанію. Державної опори для постійної роботи хореографа в Україні не було, тож гроші заробляли там, де вони були на пост-радянському ринку: великі телевізійні продакшени й державні заходи, з найбільшими виробниками розважальних талант-шоу, зокрема зі StarLightMedia. Паралельно я не виходив із практики — щоденний класичний урок, тілесні, медитативні й танцювальні практики, техніка GAGA, у Києві й у Сенегалі.
Із цього процесу виросла вистава «АНІМА» — прем'єра в Київській Опері та моя дипломна робота. До 2019-го зібрали велику команду: у Києві завершили препродакшн міжнародного турне з постановками «МОЦАРТ 25» і «МУРАХИ». Прем'єра й гастролі стояли готові до випуску.
Проект переносився двічі. Спершу пандемія. Потім повномасштабне вторгнення рф. Ми з Тетяною та рештками команди — п'ять-вісім танцівників — опинилися в Центральній Азії й пропрацювали там із 2022 по 2026 рік. У травні 2026 переїхали у Францію, щоб продовжувати займатися виключно балетним, театральним виробництвом.
Дев'ятнадцять років у найжорсткішій вертикалі: прямий ефір, державна церемонія, арени від десяти тисяч живої аудиторії та десятки мільйонів глядачів перед телевізійними екранами.
Постійна, паралельна робота із власним методом. Феноменологія робочого поля й театральної драматургії. Моя робота — витягти феноменологічне знання групи на сцену, під світло софітів.
Системні розстановки за Бертом Гелінгером, з 2013, вивчені зсередини — щоб адаптувати їх у хореографічний і драматургічний інструмент. Про це написана дипломна робота.
Проєкт ICARE тримає обидві стратегії в одному вечорі: перша частина — задана композиційна структура. Друга народжується з міста, його людей і артистичного середовища. Ми розробляємо поверх готової концепції балету саме те, що хоче бути народженим у вашому місті.
Сім робіт, підготовлені у препродакшені
Ігор Маркевич написав «L'Envol d'Icare» 1932 року для Сержа Лифаря. Лифар відмовився: не зміг узгодити власний ритм із партитурою, а 1935-го поставив свого «Ікара» взагалі без музики — лише під ритми, які задав сам; ударні дописали вже до готової хореографії. Партитуру Маркевича так і не втілили сценічно. Обидва — і Маркевич, і Лифар — народилися в Києві. Авторська версія на два фортепіано і три ударні: сім частин, 27 хвилин. Барток її чув; вважається, що вона вплинула на його Сонату для двох фортепіано й ударних.
«МОЦАРТ 25» і «МУРАХИ» пройшли препродакшн — Київ, 2019. Прем'єру й гастролі відклали пандемія та повномасштабне вторгнення рф. Роботи лишилися готовими до випуску.